Проект "Нова Мова"

Складнопідрядні речення з підрядними підметовими і додатковими

Підрядні підметові речення уточнюють або замінюють під­мет головного речення, виражений вказівним словом або ніяк не виражений. Так само й підрядні додаткові — уточнюють або замінюють додаток головного речення, виражений вказів­ним словом або ніяк не виражений. Підрядні підметові речен­ня відповідають на питання підмета (х т о? що?), підрядні до­даткові — на питання додатка (к о г о? ч о г о? і т. д.).

Вказівними словами в складнопідрядних реченнях і з під­рядними підметовими, і з підрядними додатковими бувають вказівний займенник той, зрідка — цей та означальні весь, вся­кий, кожний, причому для підрядних підметових — у називно­му відмінку, для підрядних додаткових — у непрямих відмінках.

І підметові, і додаткові підрядні речення до головного при­єднуються за допомогою сполучників підрядності що, як, чи, щоб, аби, коли, ніби, мов, наче та сполучних слів хто, що, який, чий, котрий, як, де, куди, звідки, коли, доки, чому, чого, навіщо, скільки, наскільки. Найуживаніші тут сполучні слова хто, що та сполучник підрядності що.

Сполучники чи, ніби, мов, наче вказують на непевність, сумнів, неповну вірогідність того, що повідомляється в під­рядній частині: Кажуть, начебто араби перші вміли робити дзи­ґарі (М. Коцюбинський). Та ще невідомо, винен він чи ні (Гри­горій Тютюнник). Сполучні слова, крім хто та що, відповідно до своєї семантики вносять додаткові означальні, способу дії, міри, просторові, часові, причинові, цільові відтінки, наприклад: Тоді Довженко спитав, звідки я, з якої сім 'і, скільки у нас дітей, яка в нас річка... (М. Вінграновський). Неясно мені, чого ти й досі тут?{О. Гончар). Вона тепер знала, навіщо батько шукав хреста в неї на грудях (М. Коцюбинський).

І підметові, і додаткові підрядні речення, як правило, стоять після головної частини, але можуть стояти й перед нею чи всередині неї.

Наприклад, складнопідрядні речення з підрядними підме­товими: Найбагатший той, (х т о?) хто володіє рідною мовою (В. Голобородько). (хто?) Хто меч підійме, від меча загине (Леся Українка). Не поет, (хто?) у кого думки не літають вільно в світі, а заплутались навіки в золотії тонкі сіті (Леся Українка). Благословен, (хто?) хто вигадав маяк, цей про­мінь, що спалахує над морем! (М. Рильський); складнопід­рядні речення з підрядними додатковими: Його вистачило на те, (на що?) щоб і тепер не забути свою скрипку, не за­кинути її в темний куток (Є. Гуцало). Ненавидячи відступ, він ненавидів усіх, (к о г о?) що одступали, й себе (О. Довжен­ко). А врешті — хіба я знаю, (к о г о? ш о?) де кінчається власне життя, а чуже починається? (М. Коцюбинський).

Підрядні підметові речення використовують тоді, коли в головній частині в ролі підмета вжито позбавлений конкретного значення вказівний займенник той, рідше — весь, вся­кий, інший або коли підмет відсутній (головне речення — не­повне). Такі підрядні речення приєднуються до головного найчастіше сполучними словами хто або що (у будь-якому відмінку): Хто розучився матір любити, той уже, вважай, пропащий (О. Гончар). Що для безсмертя народилось, від зброї смертних не умре (М. Рильський).

Підрядних підметових речень вимагають дієслова-присудки головного речення, які означають внутрішній стан людини (сприйняття, уявлення, мислення), тобто дію, безвідносну до діяча (за своїм значенням ці дієслова наближаються до безосо­бових, але такими не є, зокрема:

а) дієслова із часткою -ся на зразок здаватися, ввижатися, снитися, пригадатися, забуватися, чутися, говоритися, трапитися, статися тошо (такі підрядні частини до головної нерідко приєднуються, крім інших, сполучнит ками наче, ніби, мов і под.): Здавалося  Калнишевськомуу що він прив'язаний незримою ниткою до обтягнутої бідною рукавичкою руки царициного камергера (Р. Іваничук). Здалось, примарилось мені, наче ти печальною ходою десь пройшла у білому вбранні (В. Сосюра). Серед ве­ликої тиші чулось тільки, як шелестіли листочки (М. Коцюбинський). До речі, останнє речення можна легко перетворити на просте, замінивши підрядне підметове під­метом: ...чулося тільки шелестіння листочків;

б) дієслова, які в таких реченнях мають або форму середнього роду в минулому часі, або форму третьої особи однини (як і безособові дієслова) — на зразок насторожувати, випливати, дивувати, лякати тощо: їй і в голову не приходило, що найбільше Тимко мучиться саме через неї... (Григорій Тютюнник). Тихий і непомітний, поки мовчить. Л заговорить — вас здивує, як ця невисока фігу­ра росте й росте перед вами, як у казці (М. Коцюбин­ський). При цьому його не лякало, що він може десь ос­тупитися, помилитися, схибити (О. Гончар). Буває, що й новий птах старої пісні співає (Нар. творчість).

Підрядне підметове речення сполучається також із присуд­ком, вираженим предикативними прислівниками (словами ка­тегорії стану) на зразок ясно, зрозуміло, безперечно, приємно, страшно, потрібно; правда, біда, гріх, сором, диво тощо: Здавна відомо, (ш о?) що заборонений плід — найсолодший (О. Олесь). Приємно, коли яблуко, про яке думали, що кисле, виявляється солодким (О. Довженко). Нам дивно, що ви сюди заїхали, бо давно вже не було тут і ноги людської (С. Васильченко). При­кро, звісно, що ми здали позиції (С. Колесник). Бажано, навіть потрібно, щоб між автором оригіналу і перекладачем була внутрішня спорідненість (М. Рильський). У головній частині такого складнопідрядного речення іноді можуть бути вказівні слова це, то, воно в ролі підмета: Це дуже добре, що все це так склалося (В. Домонтович). Коли я тільки себе мучу, то се ще не біда. Чи, може, я мучу не тільки себе? (Леся Українка). Л ми ще є. І то найбільше диво, що цей народ іще раз воскреса (Л. Кос­тенко). Воно таки правда, що Чіпка непевний (Панас Мирний).

До підрядних підметових речень і за структурою, і за син­таксичною роллю тісно примикають підрядні речення-звертання: Вставай, хто живий, в кого думка повстала, година для праці настала. Хто в полі, хто в лісі, стережися (3 тв. Лесі Українки). Слухайте, розкажіть про цю дружбу, хто живий зо­станеться, дітям і онукам (О. Довженко). Хто має серце, люби! (О. Ольжич).

Підрядні додаткові речення вживаються тоді, коли в го­ловній частині в ролі присудка виступають слова, які взагалі чи лише в певному контексті несамодостатні щодо смислу і які, щоб завершити думку, потрібно доповнити, уточнити додатком. Це зокрема:

а) дієслова із значенням мовлення на зразок розповідати, запитувати, стверджувати, нагадувати, доводити, погро­жувати, дати знати тощо: Розвідка доповідала, що і в першому містечку, і далі противника не виявлено (О. Гон­чар). Я її навчу, як поважати брата (Панас Мирний). Надаремне Тихович запевняв Маріору, що філоксера не ва­дить людям, а тільки виноградові... (М. Коцюбинський);

б) дієслова на позначення розумової діяльності на зразок думати, пам 'ятати, уявляти, вважати, довідуватися, з 'ясовувати, визнавати, доходити висновку тощо: Беручись за справи в Ковалівській школі, я навіть не запідозрював, що в житті буває не лише радість (Ю. Збанацький). Подумати, розібратися, де краще лягти, не вистачало ні часу, ні глузду (1. Ле). Сашко взагалі не уявляв собі, як люди можуть жити без моря (Ю. Смолич). Ти ніяк не можеш зрозуміти, що без інтелігенції, без науки неможливий розвиток суспільства (Григорій Тютюнник). Наукою доведено, що найкориснішою є трава, з'їдена твариною з коріння (3 газети);

в) дієслова, що означають психічний стан, переживання, на зразок радіти, боятися, журитися, сподіватися, вірити тощо: Та любо вірити, що знов земля цвістиме і новий плід зачне (М. Рильський). Я й сам почав сумніватися, чи не помилялися ми всі троє (Л. Смілянський), Журиться вона, що буде з малими сиротами (М. Коцюбинський);

г) дієслова на позначення процесів сприймання на зразок бачити, чути, відчувати, спостерігати, помічати тощо: Щира любов не приглядається, чи карі, чи чорні очі, чи з
горбиком ніс, чи біла шия, чи довга коса (Г. Квітка-Основ'яненко). Та де се видано! Та хто таке чув, щоб вільна козачка за кріпака оддавалась! (Марко Вовчок). Очі спостерігали, як подячно зітхає земля, звільнена від бур'янів, глибоко зорана, розпушена (Ю. Яновський);

г) дієслова із значенням волевиявлення на зразок проси­ти, попереджати, вимагати, доручати, наказувати, ра­дити, заохочувати, дозволяти, хотіти тощо (у такому разі підрядні додаткові приєднуються до головної час­тини сполучником щоб): Якась незнайома жінка з кри­ком і плачем домагалася, щоб її допустили до отця ка­ноніка (1. Вільде). На превелику силу одному знайомому вдалося узяти рукопис Мирного з цензури і умовити, щоб авторові не чинили халепи (М. Коцюбинський). Хочу я, щоб на чолі народу світився знак і від мого життя (М. Вінграновський);

д) прикметники й дієприкметники, що означають психічний стан, оцінку, на зразок радий, щасливий, стурбований, переконаний, вартий, гідний тощо: Хіба я справді не варт, щоб до мене серце прилягло? (Марко Вовчок). Мій Омелько й собі раденький, що дурненький (І. Нечуй-Левицький). Він був упевнений, що цієї людини ніколи не бачив (А. Хижняк);

є) іменники, похідні від названих вище категорій слів, — при них нерідко виступають вказівні слова: 3 великими труднощами встановили чергу для тих, хто бажав ви­словитися (О. Донченко). Гризе його думка, тривога, (про що?) що, можливо, є частка і його провини в тому, (у  чом у?) що сталося (О. Гончар);

є) предикативні прислівники, які вимагають після себе не­прямих відмінків, на зразок треба, шкода, видно тощо: Тобі не шкода, що я їду? (Григорій Тютюнник). Тим ча­сом Раїсі видно було, як у другій хаті Тася присіла перед грубкою (М. Коцюбинський).

За структурно-семантичною класифікацією і підметові, і додаткові підрядні речення, крім тих, що пояснюють вказівне слово в головному, відносять до з'ясувальних. Підрядні ре­чення, які пояснюють вказівні слова той, весь, всякий, кож­ний, зараховують до займенниково-означальних, як у речен­нях Перемагає не той, у кого меч гостріший, а той, хто дужче вірить у перемогу (Вал. Шевчук). Ніколи іншому не бажай того, чого собі не бажаєш (Нар. творчість).

[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209] [210] [211] [212] [213] [214] [215] [216] [217] [218] [219] [220] [221] [222] [223] [224] [225] [226] [227] [228] [229] [230] [231] [232] [233] [234] [235] [236] [237] [238] [239] [240] [241] [242] [243] [244] [245] [246] [247] [248] [249] [250] [251] [252] [253] [254] [255] [256] [257] [258] [259] [260] [261] [262] [263] [264] [265] [266] [267] [268] [269] [270] [271]

Нова Мова

Підручники та словники

Українська мова. Особливості практичного застосування - скачати підручник

Українськи приказки, прислів'я і таке інше - скачати збірку

Замки і фортеці України - ілюстрованний путівник - скачати

Фотоальбом Києва - скачати ілюстрований альбом

Фотоальбом "Печерськ - погляд крізь століття" - скачати

Оповідання про Славне Військо Запорозьке Низове - скачати оповідання

Кобзар Т.Г.Шевченко - скачати Кобзар (формат pdf)

Україномовні сайти

Тематика